: : Учебники по экономике, финансам, менеджменту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 

Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

Система технічного обслуговування виробництва: загальна характе­ристика.

Ремонтне господарство.

Інструментальне господарство.

Транспортне господарство.

Енергетичне господарство.

Складське господарство.

Соціальна інфраструктура підприємства.

Капітальне будівництво.

Результативність роботи підприємства залежить не тільки від рівня організації основного виробничого процесу, а й від господарств і служб, які створюють умови для ефективного функціонування основ­ного виробництва. За умови постійного вдосконалення техніко-техно- логічної бази підприємства, збільшення інтенсивності робочого наван­таження на його основні фонди дедалі більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних і обслуговуючих про­цесів, тобто розвитку інфраструктури підприємства.

Інфраструктура підприємства це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, що забезпечують його нормальну роботу. Роз­різняють інфраструктуру виробничу і соціальну. Елементи інфра­структури наведено на рис. 6.

Інфраструктура підприємства

 

 

Виробнича

Соціальна

   Обслуговуючі господарства

   Комунікаційні мережі

   Засоби збирання та обробки інформації

   Природоохоронні споруди

1

    Заклади громадського харчування

    Установи охорони здоров’я

    Спортивні заклади

    Дитячі дошкільні заклади

    Заклади освіти

    Заклади культури і відпочинку

    Житлово-комунальне господарство

Капітальне будівництво

 


Виробнича інфраструктура підприємства це сукупність підроз­ділів, які безпосередньо не беруть участі у створенні основної про­дукції, але сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Виробнича інфраструктура залежить від галузі, типу та масштабу виробництва.

Соиіальна інфраструктура підприємства це сукупність підроз­ділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побуто­вих і культурних потреб працівників.

Організація і стан інфраструктури істотно впливають на економі­ку підприємства. На сучасних виробничих підприємствах, наприк­лад, у сфері технічного обслуговування основного виробництва, пра­цюють 40-50 % його промислово-виробничого персоналу.

Виробничі та інфраструктурні об’єкти формуються, відтворюють­ся і розвиваються у процесі капітального будівництва, яке вважається специфічним елементом інфраструктури підприємства. Капітальне бу- дівниитво це процес створення нових, реконструкції, розширення і технічного переозброєння діючих виробничих та інфраструктурних об’єктів підприємства. До сфери капітального будівництва належать:

      спорудження будівель і об’єктів виробничого та невиробничого призначення;

      монтаж виробничого і невиробничого устаткування та інших за­собів праці й соціальної діяльності;

      проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, пов’язані зі споруд­женням нових об’єктів виробничого та невиробничого призначення;

      капітальний і відновлювальний ремонти будівель і споруд вироб­ничого та невиробничого призначення.

Основна мета і кінцевий результат капітального будівництва — уведення в дію нових виробничих потужностей. Для його здійснення на підприємстві планують обсяги капітального будівництва, розра­ховують витрати і кошторисну вартість капітального будівництва. Підприємства, для яких створюється капітальне будівництво, нази­вають забудовниками. Для управління господарською діяльністю за­будовник створює спеціальний апарат. На діючих підприємствах створюється відділ капітального будівництва, а новостворюваними об’єктами керує директор. Капітальне будівництво можна здійсню­вати двома способами: підрядним і господарським.

Підрядний спосіб передбачає виконання будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями. При цьому складаються договори підряду, які є основою трудових і фінансових відносин між забудовником і підрядною організацією.

Господарський спосіб здійснення капітального будівництва перед­бачає виконання робіт безпосередньо забудовником. Ці роботи він виконує поряд з основною виробничою діяльністю власними силами і засобами.

Як зазначалося, необхідними умовами нормального перебігу ви­робничих процесів на підприємстві є постійне підтримування в робо­чому стані машин і устаткування, своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією, а також ви­конання транспортних операцій. Усе це здійснює система технічно­го обслуговування виробництва, яка є центральною складовою ви­робничої інфраструктури підприємства.

Розглянемо структуру системи технічного обслуговування (рис. 7).

Система технічного обслуговування І

Ремонтне

Інструментальне

Транспортне

Енергетичне

Складське

господарство

господарство

господарство

господарство

господарство

♦ відділ

♦ інструменталь­

♦ транспортно-

♦ відділ голов­

♦ матеріальні

головного

ний відділ

технологічний

ного енергетика

склади

механіка

♦ інструменталь­

відділ

♦ господарства:

♦ виробничі

♦ ремонтно-

ний цех

♦ транспортні

- електросилове,

склади

механічний цех

♦ центральний

цехи

- теплосилове,

♦ збутові

♦ ремонтно-

інструменталь­

(залізничний,

- газове,

склади

будівельний цех

ний склад

автомобільний,

- пічне,

 

♦ цехові

♦ цехові

електрокарний

- слабкострумове,

 

ремонтні бази

інструментально-

роздавальні

склади

тощо)

- енергоремонтне

 


Рис. 7


Машини й устаткування у процесі виробництва зазнають різних експлуатаційних навантажень і поступово зношуються. Час від часу постає потреба відновлення або заміни зношених частин устаткуван­ня. Цими операціями займається на підприємстві ремонтне господар­ство. Воно підпорядковується головному механіку підприємства. Від­діл головного механіка розробляє систему планово-попереджувальних ремонтів і контролює їх виконання. Планові ремонти залежно від об­сягу, складності та термінів проведення поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт призначений для усунення дрібних не­поладок устаткування, регулювання і профілактичних оглядів облад­нання. Капітальний ремонт обладнання або транспортних засобів полягає у повному розбиранні спрацьованих вузлів і деталей, їх заміні, випробуванні під навантаженням. Мета капітального ремон­ту — відновити або підвищити початкові технічні характеристики і технологічні можливості виробничого устаткування.

Інструментальне господарство це сукупність загальнозаводсь­ких і цехових підрозділів, що займаються придбанням, проектуван­ням, виготовленням та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і вчасним поданням на робочі місця. Інструмен­тальне господарство підпорядковується головному технологу. Інстру­ментальний відділ координує зазначені види робіт, організує поставку інструменту і пристроїв, які виготовляють спеціалізовані ін­струментальні заводи, проектує технологічне оснащення для власних потреб. Інструментальний цех виготовляє і відновлює інструмент за­гального користування. Придбаний, виготовлений і відновлений ін­струмент надходить до центрального інструментального складу, а по­тім розподіляється між цеховими інструментально-роздавальними складами, які безпосередньо обслуговують робочі місця.

На більшості виробничих підприємств процес виготовлення про­дукції супроводжується переміщенням різноманітних вантажів. Комп­лекс цехів, що займаються транспортуванням вантажів і виконують вантажно-розвантажувальні роботи, утворює транспортне господар­ство підприємства. Склад цього господарства залежить від характеру продукції, типу і обсягів виробництва. На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів часто залучається залізничний, велико­габаритний автомобільний, а іноді й річковий транспорт. На середніх і невеликих підприємствах, як правило, створюється єдиний транспор­тний цех. Очолює транспортне господарство начальник транспортно- технологічного відділу. До складу цього відділу входять технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба та ін. Су­купність транспортних операцій на підприємстві здійснюється трьома видами транспорту. Внутрішньощховий транспорт виконує транс­портні операції в межах окремого цеху. Він здійснює зв’язки між робо­чими місцями, перевозить вантажі між цеховими дільницями, склада­ми і технологічними лініями. Міжиеховий транспорт використовуєть­ся для перевезення вантажів територією підприємства, між цехами і складами. Зовнішній транспорт забезпечує транспортування як сиро­вини і матеріалів, які по лінії матеріально-технічного забезпечення потрапляють на підприємство, так і готової продукції до приймальних пунктів транспорту загального користування (залізничними станція­ми, аеропортами, водними портами). При плануванні роботи транс­портного господарства визначаються вантажопотоки, тобто обсяг вантажів, що переміщуються на певну відстань за певний проміжок часу, обчислюють розміри і маршрути перевезень виходячи з виробни­чої програми і нормативів витрат матеріальних ресурсів на здійснення цих перевезень. Сума вантажопотоків, які здійснюють усі види транс­порту, становить річний обсяг вантажоперевезень. Планування робо­ти транспортного господарства полягає в розробці річних (з розподі­лом за кварталами) і календарних (місячних, добових) планів, а також в оперативному регулюванні перевезень.

З удосконаленням техніко-технологічної бази виробництва, збіль­шенням потужності устаткування збільшується і споживання всіх ви­дів енергії. Будь-які порушення в енергопостачанні можуть завдава­ти підприємству значних збитків. Для забезпечення безперешкодно­го енергопостачання на підприємстві функціонує енергетичне господарство, яким керує головний енергетик. До енергетичного гос­подарства входять такі господарства:

      електросилове знижувальні підстанції, генераторні та транс­форматорні установки, електричні мережі, акумуляторне госпо­дарство;

      теплосилове котельні, компресори, теплосилові мережі, водо­постачання, каналізація;

      газове газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

     пічне — нагрівальні та термічні печі;

      слабкострумове власна телефонна станція, різні види зв’язку (селекторний, диспетчерський тощо);

      енергоремонтне технічне обслуговування, ремонт і модерніза­ція енергообладнання.

Енергогосподарство визначає потреби в паливі та енергоносіях з урахуванням втрат у внутрішніх мережах, обгрунтуванням необхід­ного обсягу кожного виду енергії за рахунок як їх купівлі, так і за ви­робництва енергії власними генеруючими установками, проектуван­ня оптимальних режимів роботи виробничого устаткування, викори­стання вторинних енергоресурсів, пошуку резервів економії паливно-енергетичних ресурсів. Для цього складається плановий енергетичний баланс. Звітний енергетичний баланс використову­ється для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприєм­ства і контролю за використанням енергоресурсів.

Умовою ефективної діяльності підприємства є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих виробів, на­півфабрикатів власного виготовлення тощо. Усі ці запаси зберіга­ються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство. Структура складського господарства форму­ється залежно від номенклатури споживаних матеріалів, типу і рівня спеціалізації та обсягу виробництва. На підприємстві можуть існува­ти три види складів:

     матеріальні для зберігання запасів сировини, матеріалів, пали­ва та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприєм­ство ззовні;

      виробничі для зберігання напівфабрикатів власного виготов­лення;

      збутові для зберігання готової продукції та відходів виробниц­тва, що підлягають реалізації.

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу і облік руху матеріальних ресурсів. Матеріали надходять на склади підприємства згідно з оперативними планами відділу матері­ально-технічного постачання. Облік руху матеріальних ресурсів здій­снюється за допомогою картотеки на складах підприємства і в бух­галтерії.

Підрозділи соціальної інфраструктури очолює заступник дирек­тора підприємства з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядко­вуються відділи кадрів, технічного навчання, адміністративно-госпо­дарський і житлово-комунальний, які безпосередньо керують відпо­відними установами соціальної інфраструктури підприємства.

Для задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складають план його соціального розвитку — обгрунтовану фінан­сово та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціально-культурного обслуговування, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працюючих. У цьому плані обо­в’язково мають передбачатися заходи поліпшення санітарно-гігіє­нічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрацій, запиленості та загазованості повітря тощо), підвищення безпеки праці, що запобіга­ють виробничому травматизму і професійним захворюванням, а та­кож поліпшення житлових і побутових умов працівників підприєм­ства, зміцнення матеріально-технічної бази об’єктів соціальної ін­фраструктури.

Завдання для самостійної роботи

Тести

1.      Сукупність підрозділів підприємства, які не беруть безпосеред­ньо участі у створенні основної продукції підприємства, але сприяють роботі основних цехів, називається:

а)  виробничою інфраструктурою;

б) соціальною інфраструктурою;

в)  капітальним будівництвом;

г)  інфраструктурою підприємства.

2.   Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволен­ня соціально-культурних потреб його працівників, називається:

а)  виробничою інфраструктурою;

б) соціальною інфраструктурою;

в)  капітальним будівництвом;

г)  організаційною структурою.

3.   Підрозділи підприємства, які виконують функції придбання, про­ектування, виготовлення оснащення та інструменту на підприєм­стві, називаються господарством:

а)  транспортним;

б) ремонтним;

в)  інструментальним;

г)  енергетичним.

4.   Господарство, що здійснює поточні та капітальні ремонти техні­ки, називається:

а)  транспортним;

б) ремонтним;

в)  інструментальним;

г)  енергетичним.

5.  До сфери капітального будівництва належать:

а)  спорудження об’єктів невиробничого призначення;

б) заміна спрацьованих деталей машин;

в)  профілактичний догляд устаткування;

г)  монтаж устаткування.

6.   Господарський спосіб ведення капітального будівництва — це ви­конання будівельних робіт:

а)  постійно діючими спеціалізованими організаціями;

б) власними підрозділами підприємства;

в)  господарствами інших підприємств.

7.  Комплекс підрозділів системи технічного обслуговування, що здійснюють вантажно-розвантажувальні роботи, називається господарством:

а)  транспортним;

б) ремонтним;

в)  інструментальним;

г)  енергетичним.

8.  Телефонну станцію підприємства обслуговує господарство:

а)  транспортне;

б) ремонтне;

в)  інструментальне;

г)  енергетичне.

9.  Інструменти загального користування виготовляє та відновлює такий підрозділ підприємства:

а)  інструментальний відділ;

б) ремонтний цех;

в)  інструментальний цех;

г)  інструментальний склад.

10.   Основою планування транспортного господарства є визначення:

а)  кількості одиниць транспорту на підприємстві;

б) норм витрати палива на певному маршруті;

в)  вартості вантажів;

г)  вантажопотоків.

11.  Зазначте помилкові твердження:

а)  на матеріальних складах підприємства зберігаються напівфаб­рикати власного виготовлення;

б) газове господарство опікується холодильними та вентиляцій­ними установками;

в)  існує кілька способів розміщення і зберігання матеріалів на складах, одним з яких є одиничний;

г)  інструментальне господарство підприємства очолює головний механік підприємства.

12.  Транспортні операції за межами підприємства здійснює такий вид транспорту:

а)  автомобільний;

б) зовнішній;

в)  вантажний;

г)  залізничний.

13.  Завезення матеріалів на склади підприємства здійснюється відпо­відно до планів:

а)  фінансування підприємства;

б) виробничої програми;

в)  матеріально-технічного забезпечення;

г)  маркетингу.

14.   Водопостачання та каналізацію обслуговує таке господарство підприємства:

а)  електросилове;

б) теплосилове;

в)  газове;

г)  слабкострумове.

15.  До соціальної інфраструктури підприємства можна зарахувати:

а)  відомчу їдальню;

б) комунальну лазню;

в)  міську лікарню;

г)  заводський пансіонат.