: : Учебники по экономике, финансам, менеджменту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 

з/п

Змістово-методичні орієнтири навчання

Рівень знань

Початковий

Кінцевий

1

Конституційні основи БЖД

ПОЗ

П

2

Нормативні та законодавчі основи без­пеки життєдіяльності

ПОЗ

У

3

Управління та нагляд за безпекою жит­тєдіяльності

РО

ПОЗ

4

Концептуальні основи національної без­пеки України в контексті безпеки жит­тєдіяльності

РО

П

 

Конституційні основи безпеки життєдіяльності: право на життя і здоров’я, працю, свободу та державний захист

Основним законом, що гарантує права людини, безпеку життєдіяльності в нашій державі, право громадян на безпечні нешкідливі умови праці та їх проживання в навколишньому середовищі, є Конституція України . У Конституції України го­ловними правам, свободам і обов’язкам людини й громадяни­на присвячений весь другий розділ . Відповідно до Конституції України, всі люди вільні й рівні, мають право на життя, пра­цю, відпочинок, недоторканність Вони мають право володіти, розпо­ряджатися своєю власністю, мають право на страйк, на житло, охорону здоров’я, освіту, правову допомогу тощо У Конституції використано рекомендації міжнародних докумен­тів . Другий її розділ є законодавчим захистом прав людини й громадяни­на (рис.1.4) .

Конституцією України громадянам нашої держави гаранту­ються такі права:

Стаття 3 . Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо­торкані і безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю

Стаття 16 . Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслід­ків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду України є найважливішим обов’язком держави .

Стаття 27 . Кожна людина має невід’ємне право на життя . Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя . Обов’язок держави — захищати життя людини

Стаття 43 Кожен має право на працю, що включає можли­вість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу ви­значеної законом Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється .

Стаття 46 . Громадяни мають право на соціальний захист, що вимагає права на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, без­робіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших передбачених законом ситуаціях .

Стаття 48 . Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що вимагає достатнього харчування, одя­гу, житла

Стаття 49 . Кожен має право на охорону здоров’я, медичну до­помогу та медичне страхування . Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних, і оздоровчо-профілактичних програм

Стаття 50 . Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування наданої порушенням цього пра­ва шкоди Кожному гарантується право вільного доступу до ін­формації про стан довкілля та якість харчових продуктів . . . Також Конституція України гарантує, що:

кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушено прав і свобод інших людей (стаття 23);


кожен має право на повагу його гідності; ніхто не може бути свавільно підданий катуванню, жорстокому, нелюдсько­му чи такому, що принижує його гідність покаранню або пово­дженню (стаття 28);

кожна людина має право на недоторканість житла (стат­тя 30);

кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов (стаття 31);

ніхто не може втручатися в особисте та родинне життя;

заборонено збирання, зберігання та використання конфі­денційної інформації про особу без її згоди (стаття 32)

Закони, законодавчі та нормативні акти, кодекси та інші регламентуючі БЖД документи.

Законодавчі та нормативні акти, що регламентують рівень індивідуального ризику

Подпись:  
Рис . 1 . 5
Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає та­кож прийняті Верховною Радою (рис . 1 . 5) Закони України «Про охорону здоров’я», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього середовища», кри­мінальне законодавство, а також закони України «Про цивільну обо­рону», «Про забезпечення санітарно- епідемічного благополуччя населен­ня», «Про дорожній рух», «Про по­жежну безпеку» Не менш важливу роль в ході вивчення безпеки жит­тєдіяльності відіграє Закон України «Про основи національної безпеки», якийбувприйнятий 19 . 06 . 2003року .

Він визначає основні засади держав­ної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяль­ності

Крім цих правових актів, нормативні документи та їх осно­вні вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності насе-
лення містяться в інструкціях, правилах та нормативах, що розроблені (розробляються) як для окремих галузей так і для сфер діяльності людини

Закон України «Про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р . проголошує, що кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я . Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рі­вень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпе­чують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку насе­лення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення ме­дичної допомоги і запровадження здорового способу життя Право на охорону здоров’я має кожний громадянин України . Це право передбачає достатній життєвий рівень, включаю­чи їжу, одяг, житло, медичне та соціальне обслуговування Такий життєвий рівень є необхідним для підтримання здоров’я людини . Громадяни також мають право на безпечне для жит­тя і здоров’я навколишнє природне середовище, санітарно- епідемічне благополуччя території і населеного пункту, безпеч­ні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку, ква­ліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я, достовірну та своєчас­ну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь, відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди та ін .

Законодавство про охорону праці складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів

В Законі України «Про охорону навколишнього середови­ща» проголошується, що завданням законодавства про охоро­ну навколишнього природного середовища є встановлення від­носин в галузі охорони, використання та відновлення природ­них ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на до­вкілля Закон наголошує на підвищенні екологічної культури населення, а також підготовку кваліфікованих фахівців через обов’язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчальних закладах

В законі вказується на те, що кожний громадянин України має право на безпечне для нього життя і здоров’я в навколиш­ньому природному середовищі, отримання екологічної освіти, участь у роботі громадських екологічних формувань

Законодавство України про охорону навколишнього при­родного середовища складається з Закону «Про охорону навко­лишнього природного середовища», а також із земельного, вод­ного, лісового кодексів, законодавства про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу

У Законі визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, а також природні території та об’єкти, що підляга­ють окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо) Для фінансування заходів з охорони довкілля створено державний і регіональний фонди охорони навколишнього природного середовища

Згідно із Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулюються сус­пільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, органі­зацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні

В статті 1 цього закону визначено, що санітарне та епіде­мічне благополуччя населення — оптимальні умови життє­діяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення факто­рів навколишнього середовища, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань

У статті 4 проголошені права громадян, які мають право на безпечні для здоров’я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище, участь у розробці, обгово­ренні та громадській експертизі проектів програм і планів за­безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населен­ня, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів, відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок пору­


шення підприємствами, установами, організаціями, громадя­нами санітарного законодавства та ін

Закон України «Про цивільну оборону» стверджує, що ко­жен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих та на вимогу гаран­тій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організа­цій незалежно від форм власності і підпорядкування

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорону навколишнього природного серед­овища

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпе­ки на території України, що є невід’ємною частиною держав­ної діяльності щодо охорони життя і здоров’я людей, націо­нального багатства і навколишнього природного середовища . Забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників Керівники підприємств, незалежно від форми власності, зобов’язані розробляти комплексні заходи щодо за­безпечення пожежної безпеки, забезпечувати додержання про­типожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також вико­нання вимог приписів і постанов державного пожежного нагля­ду, організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально- виховних закладах організовується вивчення правил пожеж­ної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій на випадок пожежі

Закон України «Про захист людини від впливу іонізую­чих випромінювань» направлений на забезпечення захисту здоров’я, життя та майна людей від шкідливого впливу іонізу­ючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування збитків В законі розглядаються також питання щодо заходів забезпе-
чення захисту людини від впливу радіонуклідів, які містять­ся в продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді, — проголошені права людини на забезпечення захисту від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань

Верховною Радою України також прийняті важливі закони, що стосуються радіаційної безпеки населення: закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (від

лютого 1995 року) та закон України «Про поводження з раді­оактивними відходами» (від 30 червня 1995 року) .

Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспіль­ства є зміна домінуючих видів людської діяльності При цьому безпека є базисною потребою людини, на що зроблено акцент у Концепції ООН «Про сталий людський розвиток». Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечно­го існування кожної окремої людини сучасності і наступних по­колінь . Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети

Оголошена концепція ООН «Про сталий людський розви­ток», сучасний незадовільний стан безпеки людей в Україні ви­магають суттєвих змін у всіх ланках системи освіти держави, в її установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху розв’язання проблеми безпеки лю­дини як умови стійкого розвитку людства