: : Учебники по экономике, финансам, менеджменту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 

Система правового захисту та нагляду за дотриманням безпеки та охорони праці на виробництві. Організація служби охорони праці в закладах та установах

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукуп­ність органів управління підприємством, які на підставі комп­лексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і висо­копродуктивних умов праці (рис . 3 . 7) .

Органи державного управління охороною праці

Кабінет Міністрів України (Національна рада з питань безпечної життєдіяльності)


Орган з державного нагляду за охороною праці

 

Центральні органи виконавчої влади

 

Органи місцевого самоврядування

 

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та державні адміністрації

 

V

 

Підприємства

 

 



Рис . 3 .7

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» держав­не управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

міністерства та інші центральні органи державної вико­навчої влади;

місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів

Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами .

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці

Державний нагляд за дотриманням законодавства про ОП здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган ви­конавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповно­важений державний орган з питань радіаційної безпеки; спе­ціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієні праці . Вищий нагляд за дотриманням законодавства про ОП здійснює Генеральний прокурор України .

Посадові особи органів державного нагляду за ОП мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтр­ольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП; надсилати керівникам підприємств обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень в ОП; забо­роняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; притягати до адміністративної відповідальнос­ті працівників, які порушили законодавчі та інші нормативні акти з ОП . Роботодавець зобов’язаний безплатно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за ОП

Контроль і нагляд за станом охорони праці на підприємстві спрямовані на виявлення відхилень від вимог правил, норм, стандартів, інструкцій та законодавства з охорони праці з ме­тою вживання відповідних заходів до їх усунення Цей контр­оль і нагляд здійснюють керівники підприємства і його підроз­ділів, робітники, а також відомчі, профспілкові та державні органи і прокуратура

На підприємствах контролюють стан охорони праці: дирек­тор, його заступники, головний інженер, інженер з охорони праці головні спеціалісти, начальники цехів, ділянок, змін, майстри, бригадири, робітники Основними видами контролю за станом охорони праці на підприємстві є:

повсякденний оперативний контроль з боку керівників робіт, підрозділів та інших посадових осіб;

адміністративно-громадський (триступеневий) контроль;

контроль, що здійснює служба охорони праці на підпри­ємстві;

паспортизація умов праці та санітарно-гігієнічних умов в цехах і на дільницях;

нагляд з боку державних інспекцій .

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадови­ми обов’язками

Громадський контроль за виконанням законодавства про ОП здійснюють: трудові колективи через уповноважених, проф­спілки .

Внутрішньовідомчий контроль за станом ОП в галузі здій­снюють міністерства та відомства У галузі освіти — це служби охорони праці Міністерства освіти та науки, обласних управ­лінь освіти, навчально-виховних закладів

Служба охорони праці створюється роботодавцем або упо­вноваженим ним органом на підприємствах, в установах, орга­нізаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності Служба охорони праці створюється на підприємствах, у вироб­ничих і науково-виробничих об’єднаннях, корпоративних, ко­лективних та інших організаціях з числом працюючих 50 і біль­ше чоловік В інших випадках функції цієї служби можуть ви­конувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці В закладах та установах роботодавцями також створюються служби з охорони праці Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підпри­ємства Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, організацій та їх структур­них підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усу­нення наявних недоліків

Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупи­нення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці . Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства

Служба охорони праці вирішує завдання: забезпечення без­пеки виробничих процесів, устаткування, споруд; проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці; організовує: забезпечення працюючих правилами, стандарта­ми, нормами, положеннями, інструкціями та іншими норма­тивними актами з охорони праці; бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій; формуванні фонду охорони праці підприємства розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників та ін .

Вона контролює: дотримання чинного законодавства, прове­дення навчання та інструктажів працюючих, атестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи під­вищеної небезпеки та ін

Спеціалісти служби охорони праці мають право: безпере­шкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, зупи­няти роботу виробництв, у разі порушень, які створюють загро­зу життю або здоров’ю працюючих; перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підпри­ємства, видавати керівникам перевіреного об’єкту, цеху, ви­робництва обов’язковий для виконання припис; вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці та ін

Комісія з питань охорони праці підприємства може створю­ватися у відповідності з Законом України «Про охорону праці» на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та ро­ботодавця і створюється з метою залучення представників ро­ботодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого ви­рішення питань, що виникають у цій сфері . Комісія формуєть­ся на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудового колективу . Члени комісії виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах Рішення комісії оформ­ляються протоколами і мають рекомендаційний характер, про­ваджуються в життя наказами роботодавця

Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організує навчання і звільняє уповноваженого з питань охоро­ни праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ним середнього заробітку

Уповноважені трудових колективів діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за погодженням з проф­спілками

Уповноважені трудових колективів з охорони праці беруть участь:

в комісіях з розслідування професійних захворювань і не­щасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки;

у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку в разі невико­нання ним правил техніки безпеки, що спричинило травму­вання;

у підтвердженні факту наявності виробничої ситуації, не­безпечної для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, якщо працівник відмовився виконувати з цих причин доручену йому роботу;

у розробленні розділу «Охорона праці» колективних дого­ворів та угод, комплексних заходів щодо досягнення встанов­лених нормативів з питань охорони праці;

у роботі комісій з питань атестації робочих місць та їх від­повідності вимогам правил з охорони праці

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (рис 3 8), створення перешкод для діяльнос­ті посадових осіб, органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисци­плінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної від­повідальності згідно із законодавством

Подпись:  
Рис 3 8
Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відпо­відальність накладається у вигляді догани, звільнення з робо­ти Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Одним з конкретних порушень законо­давства про охорону праці, за яке робото­давець або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисци­плінарної відповідальності, є ухилення останнього від проходження обов’язкового медичного огляду У цьому випадку робо­тодавець або уповноважений ним орган зобов’язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати

Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професій­них спілок . Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і реалізується у вигляді накладання штрафів на працівників і, зокрема, служ­бових осіб підприємств, установ, організацій, а також грома­дян — роботодавців чи уповноважених ними осіб .

Матеріальна відповідальність. Підставою для такої від­повідальності на працівника є наявність прямої дійсної шко­ди, вина працівника (умисел або необережність), протиправні дії (бездіяльності) працівника, а також наявність причинного зв’язку між виною, протиправними діями працівника та завда­ною шкодою . Існують різні види матеріальної відповідальності


залежно від того, чи є в діях працівника ознаки кримінального злочину . На працівника може бути накладено повну матеріаль­ну відповідальність або обмежену відповідальність в межах се­реднього місячного заробітку Працівник звільняється як від кримінальної, так і матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж в стані необхідної оборони Матеріальною відповідальністю також пе­редбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещас­ного випадку або профзахворювання

Кримінальна відповідальність за порушення правил охо­рони праці (недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних правил, інструкцій та інших підзаконних актів на­стає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створило небез­пеку для життя або здоров’я громадян . Порушення спеціаль­них правил, що забезпечують безпеку робіт, становлять окремі склади злочину і для кожного з них передбачено відповідаль­ність в Кримінальному кодексі України

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов та безпеки праці

Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці — однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році .

З 1946 року МОП — спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй . Україна є членом МОП з 1954 року .

Із 181 конвенції, що прийняті на цей час МОП, Україна рати­фікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, які стосуються основоположних прав людини

Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом . Так, в рамках програми ТАСІБ почалася робота над проектом «Сприяння у забезпечен­ні охорони праці в Украйні (з метою підвищення рівня ефек­тивності)» В рамках Угоди про співробітництво в галузі охоро­ни праці фахівці з України разом із фахівцями інших держав

СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД

Гарантії прав громадян на охорону праці

Згідно з діючим законодавством на всіх підприємствах, в установах, організаціях роботодавцями створюються безпеч­ні і нешкідливі умови праці

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних про­цесів, робота машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно- побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних ак­тів про охорону праці (рис . 3 . 9) .

Подпись:  
Рис . 3 . 9
До початку роботи роботодавець зобов’я­заний роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розпис­ку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуті, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компен­сації за роботу в таких умовах

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідоми­ти про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах

Працівник має право:

Розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо робо­тодавець не дотримується законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань У цьому випадку працівни­кові виплачується вихідна допомога в розмірі, який передбачений колективним договором, але не менше від тримісячного заробітку

Відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла вироб­нича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я, його або лю­дей, які його оточують За період простою з цієї причини за пра­цівником зберігається середній заробіток

Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню роботодавцем від нещасних випадків і професій­них захворювань .

Із  фонду соціального страхування здійснюються виплати працівникові за період його тимчасової непрацездатності або як відшкодування шкоди та одноразова допомога . Роботодавець зобов’язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок або професійне захво­рювання сталося з його вини . Законом передбачаються також пільги і компенсації працівникам за важкі і шкідливі умови праці та відшкодування разі ушкодження здоров’я

Охорона праці жінок

Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок (рис . 3 . 10) .

Забороняється застосування праці жінок на важких робо­тах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами пра­ці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (не пов’язаних з фізичною працею або робіт з санітарного та по­бутового обслуговування)

Гранично допустиме навантаження для жінок при перемі­щенні вантажів почергово з іншою роботою (до 2 разів на годи­ну) складає 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг .

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з ро­бочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 175 кг .

Не допускається залучати до робіт в нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти у від­рядження вагітних жінок і мате­рів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років . Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або

дітей-інвалідів, не можуть залу-   Рис . 3 .10


чатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди .

Вагітні жінки переводяться на іншу, легшу роботу зі збере­женням середнього заробітку на попередньому місці . Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років . Перед відпусткою по вагітності і пологам або безпосередньо після неї, жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві .

Крім відпустки по вагітності і пологам, жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дити­ною віку трьох років . За час відпустки зберігається місце роботи (посада) і виплачується допомога з держстрахування . Жінкам, що мають дітей у віці до півтора років, надаються, крім загаль­ної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через три години тривалістю не менше від 30 хв . кожна . Ці перерви включаються в робочий час і оплачу­ються за середнім заробітком

Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок що мають дітей у віці до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини до 14 років або дитини- інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням .

Охорона праці молоді

Подпись:  
Рис . 3.11
Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечни­ми умовами праці, а також і на підземних роботах Забороняється залучати осіб, мо­лодших 18 років, до нічних і надурочних ро­біт і до робіт у вихідні дні (рис . 3 .11) .

Не допускається прийняття на робо­ту осіб, молодших 16 років . У винятко­вих випадках, за згодою батьків, можуть
прийматись на роботу особи, які досягли 15 років . Всі особи, молодші 18 років, щорічно підлягають обов’язковому медич­ному огляду .

Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць в літній час або на їх бажання в будь-яку іншу пору року

Звільнення неповнолітніх з ініціативи роботодавця не до­пускається без попередньої згоди районної (міської) комісії в справах неповнолітніх

Забороняється залучати осіб, молодших 18років, до перене­сення і пересування важких речей, вага яких перевищує вста­новлені граничні норми

Час перенесення вантажів підлітками має становити не більш як 1/3 робочого часу в разі максимальної маси вантажу, що переноситься, а саме: 5,6-6,3 кг — для дівчат 16-17 років; 11,2-12,6 кг — для хлопців 16-17 років .

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці (рис . 3 . 12), безоплатно забезпечуються моло­ком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною во­дою, спеціальним одягом і взуттям та іншими засобами індивідуально­го захисту, мають право на оплачу­вані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення трива­лості робочого часу — не більше як 36 годин на тиждень, додаткову оплачувану відпустку, оплату пра- Рис . 3 . 12

ці в підвищеному розмірі; зменшен­ня пенсійного віку.

Протягом дії трудового договору роботодавець повинен своє­часно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надають­ся йому додатково